Через повномасштабне вторгнення діти в Україні постійно зазнають серйозних емоційних потрясінь, що потребують уваги й реагування. Відчуття небезпеки, тривоги, переривання звичних рутин, постійні зміни та рух — усе це може злякати дитину, викликати нерозуміння і дискомфорт. Діти завжди потребують уваги і турботи дорослих. А особливо – в екстремальних ситуаціях [1].
Наразі діти в Україні перебувають у стані війни – чують сирени під час ракетних атак, спостерігають руйнування будівель, здригаються від вибухів, стають свідками людських втрат. Через ці події багато дітей переживають стрес. Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, примхливою, плаксивою. Вона може погано спати, боятися. Дорослі повинні розуміти, що при цьому їх дитина не є слабкою чи хворою. Це нормальні реакції на ненормальну ситуацію. Дітей старшої школи - майже три чверті (73%) підлітків найбільше хвилює війна: спричиняє тривожність та страх за майбутнє. Серед проблем, пов’язаних із повномасштабною збройною агресією, на першому місці страх за життя близьких та своє (38%). А ще невизначеність майбутнього (12%) та відсутність світла/інтернету/зв’язку (11%). Непокоїть війна загалом, сирени, вибухи, повітряні тривоги, обмеження через комендантську годину. Особливо молодь хвилюється за близьких чи друзів у ЗСУ. Також респонденти писали, що їх хвилюють вибухи в інших містах, боляче читати про загиблих [2].
Так як українські діти живуть під звуки сирен, вибухів і це змушує постійно занурюються у стрічку новин у смартфоні. Тож, актуальними стають і різні аспекти безпеки дітей онлайн, зокрема цифрової, інформаційної та психологічної. Приклад північного сусіда показує, наскільки важлива безпека віртуального простору і до яких наслідків призводить нехтування медіаграмотністю в інформаційному просторі. Ми бачимо безліч випадків інформаційних атак і пропаганди в мережі, тому слід серйозно поставитися до безпеки в Інтернеті. Це допоможе, зокрема, зменшити стрес, який відчувають діти через негативні новини [4].
В свою чергу, з початком повномасштабної війни українські вчителі перестали бути для учнів лише помічниками та наставниками. Вони намагаються врятувати знання та мотивацію дітей, водять їх у сховище і заспокоюють під час тривоги, листуються зі своїми учнями, які тепер на війні. І чітко знають власне завдання – зберегти покоління, яке надалі формуватиме майбутнє України.
У кожному регіоні вчителі стикнулися з різними випробуваннями. Їхні робочі процеси не подібні один до одного, але є спільні болі та надії.
Зараз освітяни максимально зосереджені на психоемоційній підтримці дітей. Але насправді ми всі травмовані війною. Хтось пережив окупацію, у когось рідні у війську, хтось втратив близьких чи домівку. Тому педагоги — це ті люди, які особливо потребують підтримки. Адже в них два тягарі — впоратися зі своїми негараздами і дбати про дітей.
У стані стресу та безсилля психологи радять знайти свій якір — те, що допомагатиме та приноситиме радість навіть у складних обставинах. Наших учителів на плаву тримають їхні учні. Адже допомагати їм і бачити, як вони справляються зі своїми труднощами, — велика мотивація рухатися далі [3].
На психоемоційний стан дітей особливий вплив має сім”я. Адже, бути батьками під час війни – це бути просто людьми, зі своїми переживаннями та тривогами про дітей та майбутнє. Основне, що потрібно пам’ятати — якщо батьки поруч та є емоційно стабільними, вони можуть надати дитині психологічну підтримку.
Проаналізувавши виклики сьогодення, наш заклад прагне реалізовувати проєкти, які будуть формувати психологічну резилієнтність усіх учасників освітнього процесу.
Також, ми проаналізували роботу багатьох ліцеїв нашого міста, які є приблизно рівний нашому закладу та визначили, що їхня діяльність спрямована на покращення ментального здоров'я учнів, батьків та педагогів, але ця діяльність має загальний характер та не передбачає комплексної, щоденної та унікальної психоемоційної підтримки, де б кожен зміг знайти ті техніки, методики, які підійдуть саме йому.
Тому, наша адмінстрація, команда соціально-психологічного супроводу, учні 11 та 9 класів прагнемо реалізувати декілька напрямів, які будуть актуальними для учнів усіх вікових категорій, корисними для батьків та підтримуючими для педагогів.
Так, представники нашого закладу розробили власний план вдосконалення на 2025-2026 роки:
План вдосконалення на 2025-2026 роки
|
№ п/п |
Напрям |
Назва |
Активності |
Очікувані результати |
|
1. |
Заходи для учнів, спрямовані на ввивільнення негативних емоцій під час перерв |
“Активні перерви” |
Елементи арт-терапії, ігротеки, мозкові шторми щодо вирішення питань стресостійкості, отримання лайфхаків щодо самопідтримки, відпрацювання навичок стабілізації емоційних станів; |
Отримане учнями емоційне задоволення, вивільнення негативних емоцій, гартування характеру, самовираження та соціальної взаємодії. |
|
2. |
Створення онлайн порад щодо зниження впливу стресових ситуацій, з якими діти, педагоги, батьки можуть зустрітися під час у нелегкий воєнний час |
“Контент стресостій- кості” |
Залучення самих учнів, педагогів до створення онлайн порад щодо зниження впливу стресових ситуацій |
Залучити якомога більше підписників на нашу сторінку у Тік-тоці, Інстаграмі для того, щоб кожен зміг підібрати собі свої поради щодо підтримки ментального здоров”я та мати свою “ресурсну скриньку” у смартфоні |
|
3. |
Розвиток навичок критичного мислення та медіаграмот- ності |
“Шкільна платформа медіастій- кості” |
Перегляд та обговорення відео, фільмів, новин, які будуть поглиблювати знання учнів щодо медіаспожи- вання, розвиток медіакомпетен- тності як необхідної умови інформаційної безпеки особистості, вироблення умінь медіастійкості та формування медіаімунітету. А основне - профілактиці залучення до тетрористичних формувань та умінню казати “ні”. |
Розвиток уміння протистояти медіатравмі. Зниження ризику отримати негативну психічну реакцію на значущу подію чи небезпечні ситуації для життя. Покращити якість життя через уміння протистояти інформаційному впливу гібридної війни. |
Усіма вищепереліченими заходами ми прагнемо забезпечити доступну та якісну психологічну допомогу тим, кого зачепила війна, незалежно від того, чи є вони внутрішньо переміщеними особами, ветеранами чи родинами, які втратили близьких.
Віримо, що наш проєкт допоможе стабілізувати емоційний стан учнів, батьків, педагогів і допомогти їм використовувати свої внутрішні ресурси для стійкості. Нас мотивує переконання, що психічна допомога є критично важливою не лише для індивідуального добробуту, але й для колективного відновлення та майбутнього України.
Знаємо, що наші основні цілі багатогранні. І основна з них - подолати стигму, пов’язану з пошуком допомоги, і зробити підтримку психічного здоров’я нормальною, невід’ємною частиною процесу відновлення країни.
Надихаємо своїми ідеями, бажанням до змін нові покоління!!!
Джерела:
- https://osvitoria.media/opinions/letyt-velyke-i-zalizne-yak-pratsyuvaty-z-emotsiyamy-dytyny-u-vijnu/
- https://osvitoria.media/opinions/chym-ukrayinski-pidlitky-osoblyvi-velyke-doslidzhennya-tynejdzheriv-pid-chas-vijny/
- https://osvitoria.media/experience/stomleni-ta-ne-zlomleni-yak-uchyteli-dolayut-trudnoshhi-vijny/
- https://armyinform.com.ua/2023/06/01/mediabezpeka-ditej-v-umovah-vijny-vyklyky-ta-vidpovidi/
В рамках участі у грантовому конкурсі для закладів освіти “Мотивація нескорених 3.0”: https://bahatolaikiv.com.ua/scholarship.html